Урядові сайти
Статті
"ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ": РОМАН БЕНДАК
- Перегляди: 6679
Чесний, дисциплінований, працьовитий…(пам’ятна згадка про 48-річного уродженця Рахова і жителя Тисмениці Романа Бендака)
Народився майбутній воїн 22 квітня 1974 року в містечку Рахів Закарпатської області в родині вчителів. Був старшим сином в родині. В дошкільному віці більшість часу проводив в дідуся і бабусі, від яких навчився орієнтуватися на місцевості, дізнавався про природу Карпат та з цікавістю завжди слухав розповіді дідуся про Другу світову війну.
Школярем захопився малюванням, фотосправою і ще був справжнім юним господарем: займався розведенням кроликів. За таке добре заняття Романа неодноразово нагороджували грамотами.
«Мій майбутній чоловік ще й добре вчився, брав участь в олімпіадах з математики, займав призові місця. У 7 класі йому запропонували вчитися в Києві, у спеціалізованій математичній школі», — розповідає Надія Бендак, дружина Героя. На жаль, батьки хлопця не змогли відпустити його так далеко від домівки.
У 1991 році закінчив школу з медаллю, планував вступати на юридичний факультет Ужгородського університету, та плани змінилися. Треба було допомагати родині. Роман разом з батьком став їздити на заробітки. У 1992-му юнака призвали до армії. Служив в Севастополі, у Чорноморському флоті, був морським піхотинцем та свідком того, як в 1992-1994, де під час Кримської кризи, відбувся розподіл флоту. Батальйон, у якому служив Роман, безпосередньо здійснював охорону периметра, де були заворушення. Після служби поїхав закордон працювати. У 1994-1997 трудився на металургійному заводі у чеському місті Челаковіци. Заочно вступив в Тернопільську академію народного господарства на спеціальність«Банківська справа».
На першому курсі познайомився зі своєю майбутньою дружиною. «Ми вчилися з Романом у паралельних групах,- пригадує Надія Бендак. —Згодом він поїхав закордон на роботу, але домовився зі мною, що буде писати курсову на таку тему, як я писала. Через три місяці приїхав до мене в Івано-Франківськ. Так почалася наша дружба». Стосунки молодих людей розвивалися швидко. Весілля у закоханих було 2 серпня 1997 року. Майже на річницю свята, у липні 1998-го, у Бендаків народився первісток Володимир, через чотири роки світ побачив другий син — Олександр.
«Для Романа діти були сенсом життя, сонцем, повітрям, небом, словом, чимось таким, без чого не можна жити», -продовжує пані Надія. «Наш тато— неймовірний, він був не лише батьком, а й другом, авторитетом, на якого хотілося бути схожим. Ми — його продовження а він був нашою опорою, навчав нас усього, що вмів та знав», -згадує син Володимир. Його брат Олександр додає, що тато вчив їх бути дисциплінованими, чесними, завжди відповідати за свої слова та вчинки.
З 1998 до 2012 року Роман працював регіональним менеджером на ТОВ «ПК «ЕКОПРОДУКТ». Неодноразово отримував відзнаки «Менеджер року». Був ініціатором і директором Прикарпатської чайної компанії. У 2013 році чоловік розпочав новий проєкт щодо роботи з Цейлоном, куди неодноразово літав.
Попри зайнятість Роман завжди знаходив час для родини, виконував різну домашню роботу.Чоловік також був активним учасником Помаранчевої революції, допомагав знайомим та друзям під час АТО/ООС. Сини розповідають, що на момент повномасштабного вторгнення їхній батько перебував у Львові, швидко приїхав додому, взяв військовий квиток та пішов у військкомат. Навчання проходив на Прикарпатті, в Яворові та Луцьку. Служив у 63-ій окремій механізованій бригаді водієм-слюсарем ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону. На фронті отримав позивний «Матрос». Воював на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині. Під час служби частував побратимів закарпатськими стравами, любив чистоту й порядок, опікувався тваринами.
Героя не стало 25 січня 2023 року неподалік села Іванівське Бахмутського району Донецької області. «Наші останні розмови були дуже короткими,-тихо каже дружина захисника. — 23 січня, повернувшись з позиції, він сказав, що дуже стомлений, що сильно болять ноги». Наступного дня Роман вирушив на позачергове бойове завдання, «без належного на те передбаченого відпочинку, відкинувши в сторону свою втому, розумів, що важлива участь кожного». Загинув від вибухової хвилі. Поховали Романа Бендака в Тисмениці. На фасаді школи в Рахові, де навчався солдат та Народного дому в Тисмениці, є анотаційні дошки на честь захисника. Посмертно представлений до нагородження орденом «За мужність ІІІ ступеня».
Календар новин
Лютий 2026 |
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 1 |
| 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
9
|
10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 1 |
|
|