Урядові сайти
Статті
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: ІГОР ДЖЕНДЖЕРУХА
- Перегляди: 23
«Він завжди був готовий прийти на допомогу»
(Пам’яті 35-річного солдата з Марківців Ігоря Дженджерухи)
У кожного Героя є своя історія. Історія дитинства, родинного тепла, юнацьких мрій, щоденної праці та любові до життя. Є спогади, які назавжди залишаються в серцях рідних, і є біль втрати, з яким неможливо змиритися. Ігор Дженджеруха із села Марківці був добрим, спокійним і товариським, любив спорт, тварин, цінував родину та завжди був готовий допомогти іншим. У червні 2024 року він став на захист України. Восени того ж року рідні отримали звістку про його загибель. Йому було лише 35 років.
Дженджеруха Ігор Ярославович народився 16 грудня 1988 року в селі Марківці у добрій християнській родині. У сім’ї була старша на чотири роки сестра Наталія. Рідні завжди були дуже дружними. У дитинстві Ігор був добрим, спокійним, любив домашніх тварин і грати у футбол. «Брат мав свого кота Ларса. Коли Ігор пішов на війну, пухнастий залишився вдома, дуже сумував і сумує за ним. Важко на це дивитися, важко усвідомлювати, що братика немає», — розповідає сестра Героя.
У школі Ігор навчався добре, особливо любив математику та фізкультуру. Був чесним, добрим і товариським, завжди слухав учителів, мав багато друзів і ніколи не відмовляв у допомозі. Прагнучи бути сильнішим і мужнішим, юнак загартовував своє тіло: вдома облаштував імпровізований спортивний куточок і регулярно займався силовими вправами. Після закінчення 11 класу Ігор вступив до Івано-Франківського фінансово-комерційного кооперативного коледжу імені С. Граната, де здобував фах за спеціальністю «Банківська справа». «Ігор був математично обдарованим, любив у всьому порядок. У цифрах знаходив особливу гармонію, хотів працювати з фінансовими документами, допомагати людям і своїй країні у фінансовій сфері», — продовжує сестра.
Удома юнак завжди допомагав рідним. Зокрема, добре куховарив: разом із мамою ліпив вареники, а шашлик готував самостійно. Після закінчення коледжу за здобутим фахом працювати не пішов. Влаштувався інкасатором на «Укрпошту» в Івано-Франківську. Колеги згадують Ігоря як чесного, відповідального та виваженого працівника. У червні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Військове навчання проходив у Рівному. Звідти телефонував рідним, розповідав, що йому непросто, але він тримається. Згодом Ігор вирушив на фронт, де точилися важкі бої. Він служив навідником третього єгерського відділення першого єгерського взводу восьмої єгерської роти третього єгерського батальйону військової частини А4056 — 8-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
У вересні 2024 року Ігор Дженджеруха зник безвісти. Це сталося на Донеччині, поблизу села Маринівка Покровського району. Про зникнення воїна рідних повідомили в Івано-Франківському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У жовтні того ж року сім’я отримала сповіщення про його загибель. За наявною інформацією, під час ворожого наступу Ігор дістав важкі поранення, несумісні з життям. На жаль, тіло Захисника досі не вдалося евакуювати. Щоб офіційно встановити факт загибелі Ігоря, рідні звернулися до суду, який визнав його загиблим.
Пам’ятаємо Ігоря Дженджеруху. Шануємо його мужність. Розділяємо біль родини. Його ім’я назавжди залишиться в історії.
Календар новин
Листопад 2026 |
|
|