Урядові сайти
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: МИХАЙЛО ПЕТРІВ
- Перегляди: 1646
Життя, музика, Україна…(Спогад про 43-річного Михайла Петріва з Чорнолізців, співака та музиканта з абсолютним слухом)
Народився Герой 1 травня 1980 року у селі Слобідка. Був найстаршим сином у родині, мав брата Дмитра та сестру Романію. Любов до музики в хлопчика була з пелюшок. Марія Петрів, мати воїна, згадує, що коли бабця співала її старшому колискову, він вже в колисці мугикав.
Знаним музикантом-самоуком був прадід Михайла по материній лінії, Григорій Угринчук. Він сам навчився грати на кларнеті та веселив людей на сільських весіллях. Любов до музики передалася правнукам: Михайлу та Дмитру: обидва стали професійними музикантами. За словами пані Марії, у чотири роки Михайлик дуже добре співав, проте в 5 — потрапив у ДТП, довго лікувався і надовго забув про музику.
Аж в 9 класі хлопець зізнався рідним, що хоче навчатися у музичній школі. Ненька почала відмовляти, але Михайло казав, що мусить там навчатися. Він навіть сам поїхав у Тисменицю та пішов записуватися у музичну школу. Там йому сказали, що в такому віці навчання не починають. Та хлопець був настільки наполегливим, що його не могли не взяти. І не пошкодували, бо Михайло став талановитим акордеоністом, грав на тубі, був учасником духового оркестру. У 1996-му році юнак вступив до Івано-Франківського фахового музичного коледжу імені Дениса Січинського, мріяв про навчання в консерваторії. Музикантом став і його брат Дмитро, грав на гобої.
Під час навчання Михайло пішов на строкову службу в армію, служив у Мукачево, згодом в Івано-Франківську, грав в оркестрі Будинку офіцерів, далі був учасником Івано-Франківської муніципальної капели бандуристів, грав на весіллях, створив свій гурт... У 2011-му році закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Через соцмережі Михайла знайшли представники 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» та запропонували грати в їхньому оркестрі. У 2020 році чоловік підписав контракт, брав участь в АТО/ООС.
Пані Петрів розповідає: «Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я дуже переживала за Михайла. Попередньо він був десь під кордоном з Білоруссю, де саме, і що взагалі відбувається, син ніколи не казав». Батьки розуміли, що говорити все, як є, він не міг, ще й хотів вберегти рідних від невтішних новин. А рідних він дуже любив. Так маму він привітав з днем народженням цілим оркестром. Жінка довго плакала від зворушення.
…Останній дзвінок від Михайла був 16 квітня 2023-го, якраз на Великдень. Воїн обіцяв, що незабаром приїде та навідає батьків. Як згадує батько Героя, Роман, 1-го травня у Михайла був день народження, рідні телефонували, аби привітати, та з ним вже не було зв'язку. Згодом Петріви дізналися, що 5 травня він був доступний у телефонному режимі, проте так і не поговорили. 10 травня 2023-го внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області Михайло Петрів загинув. Поховали воїна 16 травня у рідному селі Чорнолізці. Згодом до батьків приїздив побратим, який був з ним в останні хвилини. Він розповів, що в останньому бою, чотирьох вояків поранили, а Михайла — убили. Нагороджений подякою від тодішнього Головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного.
Батьки Героя досі вмикають записи виступів сина, кажуть, що коли їх слухають, то здається, що її Михайло живий….
Календар новин
Вересень 2025 |
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12
|
13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
|
|