Урядові сайти
Статті
"ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ": ІГОР МАРЧАК
- Перегляди: 67
«Я тут для того, аби ви жили спокійно».
(згадка пам’яті й вдячності про 42-річного старшого стрільця легендарної «десятки» Ігоря Марчака із села Красилівка)
Народився майбутній воїн 20 серпня 1981 року в родині Марії та Василя Марчаків. Батьки працювали робітниками на цегельному заводі. Ігор був найстаршим сином в сім’ї. Мав молодшого брата Романа та сестру Оксану. Мати Марія згадує: «Син спокійним був, любив грати у футбол, завжди і всюди захищав сестру. Загалом старший син замінив молодшим батька, бо ще в 1987-му ми розійшлися. По господарству робив усе, що я просила: і на городі і на подвір’ї, і в хаті».
Навчався Ігор Марчак у Старокривотульській школі. Учнем любив малювати. Мати навіть думала, що її син стане художником. Проте хлопець вибрав робітничий фах. Разом зі знайомими та друзями поступив в Отинійське професійне училище та здобув фах електрогазозварювальника. У 1999 році був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Львові та Рівному. Одразу після служби поїхав на заробітки закордон, працював на будівництві. Матері казав, що хоче назбирати коштів на весілля, бо зустрічався з дівчиною Лілею.
У 2003 році молоді люди одружилися. Чоловік уже не їздив на чужину, а трудився удома. У складі бригади робітників займався огородженням обійсть. Був зварювальником. Робота користувалася попитом, і її завжди вистачало. На жаль, подружнє життя у чоловіка не склалося. Ігор повернувся додому та став жити у батьківській оселі. Він багато працював і допомагав матері. У вільний час займався розведенням кролів та голубів. Особливо любив птахів, шукав про них інформацію в Інтернеті та радів, коли пернаті щоранку злітали у тоді ще мирне небо. Багато часу проводив із похресником Віталієм, ходив з ним на риболовлю та в ліс.
На момент ООС/АТО, попри те, що Ігор Марчак служив, його не взяли до війська. Натомість три роки захищав Україну молодший брат Роман, який не мав військового досвіду. На початку повномасштабного вторгнення також першим зателефонували Романові, аби він прийшов у військкомат. «Мене тоді вдома не було. Ігор слідом за братом почав шукати свої документи та військовий квиток,— згадує пані Марія. — Вони обоє пішли служити». Брати Марчаки служили в 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Ігор став старшим стрільцем в 109-му батальйоні. У травні 2022-го прийшов у відпустку, тоді рідні дізналися, що він був на Житомирщині. Далі поїхав на Донеччину. Воював біля Бахмута.
Марія Марчак каже, що коли її старший син йшов на бойові завдання, то завжди перед тим телефонував їй. Говорив: «Я тут для того, аби ви жили спокійно». Також попереджував, що з ним кілька днів не може бути зв’язку. Бувало і протягом 2-3 тижнів мати не знала, що із сином. Та Ігор завжди згодом писав, або телефонував. До речі, в час війни Ігор продав та роздарував своїх голубів, бо переймався, щоби за птахами добре доглядали.
Загинув воїн 6 січня 2023 року біля села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині. До матері телефонував перед трагедією другого січня, а до брата, який був удома на лікуванні, — п’ятого. Пані Марія каже, що її син мав ще перед Новим роком прийти у відпустку, та склалося так, що не вийшло. Ігор Марчак пішов у бій. Про те, що Ігор Марчак зник безвісти, рідним сказали 9 січня, згодом брат дізнався, що він таки загинув. Щоправда тіло воїна забрали вороги. 30 січня відбувся обмін. Забрали солдата в місті Вишгород, що на Київщині. Саме туди привезли загиблого. Поховали захисника України у рідному селі Красилівка. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю від Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину». У селі Старі Кривотули, на фасаді ліцею, де навчався Герой, є пам’ятна дошка.
Календар новин
Червень 2025 |
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 1 |
| 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| 9 | 10
|
11 | 12 | 13 | 14 | 15 |
| 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |
| 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |
| 30 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
|
|