Старостинські округи
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: РОМАН СЛІПЕЦЬКИЙ
- Перегляди: 223
«Я вас люблю та обнімаю»…(згадка про 32-річного волонтера і воїна з Вільшаниці Романа Сліпецького)
Чоловік народився 18 квітня 1991 року у селі Биличі на Львівщині. Батьки працювали на сезонних роботах. Роман ріс тихим спокійним хлопчиком, дуже любив котів. До п’ятого класу навчався на Львівщині, згодом з родиною переїхав на Прикарпаття, у село Вільшаницю. Тут хлопець продовжив навчання. У школі любив фізкультуру та малювання. Залюбки зображав машини та мотоцикли. Закінчивши школу, Роман пішов до війська.
У місті Васильків на Київщині вивчився на сержанта, далі служив у Херсоні, в зенітно-ракетних військах. Служба Романові сподобалася, він навіть хотів продовжувати йти військовою стежкою. Та якось не склалося.
Коли юнак повернувся з війська, то випадково у селі зустрів колишню однокласницю Мар’яну, яка після року зустрічей стала його дружиною. У пари було пишне велике весілля. Незабаром у Сліпецьких народився син Віталій. Чоловік був дуже щасливим. Пані Мар’яна згадує, як Роман сказав, що його мрії здійснилися: у нього є кохана жінка, син та улюблена робота. Чоловік був добрим автомеханіком, причому всього навчився сам. Знання та вміння передавав синові, коли той підріс. Зараз Віталій теж хоче стати автомеханіком, як тато. Згодом в сім’ї з’явилася донька Вікторія, яка стала батьковою улюбленицею. Роман називав її принцесою та був готовий небо прихилити для найрідніших.
Під час Революції Гідності був активним учасником Майдану в Івано-Франківську. Із початком повномасштабного вторгнення Роман відправив рідних за кордон. У травні 2022-го року чоловікові прийшла повістка. Через проблеми зі здоров’м отримав відстрочку. Проте сидіти і нічого не робити Роман не звик, тому став активним учасником місцевої Тероборони, також збирав допомогу захисникам і сам відвозив. Як волонтера, Романа Спіпецького знали сотні воїнів.
У лютому 2024 року він і сам пішов до війська. Став головним сержантом у 3-му батальйоні 115-ої окремої механізованої бригади. На фронті отримав позивний «Стаф» через те, що дуже любив свого собаку, американського стаффордширського тер'єра, якого придбав за рік до мобілізації. На навчаннях був у Рівному, далі поїхав на Донеччину. 15 квітня 2024 року в селі Новокалинове на Донеччині під час другого виходу на позицію сержанта Сліпецького не стало. Він був у будинку, і туди «прилетіло». Чоловік отримав мінно-осколкові поранення несумісні з життям та загинув за два дні до свого 33-річчя.
За день до загибелі Роман розмовляв з дружиною і згодом написав смс: «Я вас люблю та обнімаю»…Поховали Героя у Вільшаниці. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Лицар бойового чину». На фасаді Вільшаницької філії Тисменицького ліцею є пам’ятна дошка Герою.