Старостинські округи

ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: ВАСИЛЬ ПРІДКА

Бог, родина та спорт
(Такі основні життєві орієнтири були в 50-річного прикордонника Василя Прідки із села Рошнів)

   Народився майбутній Герой у день свята Богоявлення Господнього 19 січня (за старим календарем) 1973 року в селі Побережжя. Ріс добрим, слухняним, чуйним та співчутливим, допомагав батькам по господарству, мав багато друзів. У школі любив українську мову, літературу та фізкультуру. З дитинства грав футбол, був учасником сільської команди. Ще одним захопленням Василя стала риболовля на Дністрі. У 1990-му році юнак закінчив 11 клас Поберезької загальноосвітньої школи. На той момент в родині захворів батько. Щоби допомогти матері, Василь, після закінчення школи, іде працювати у колгосп. У селищі Єзупіль Василь Прідка вивчився на тракториста і сумлінно трудився.

   У 1991-му пішов на строкову службу в армію, де займався діловодством. Коли повернувся зі служби, помер його батько. Молодий чоловік знову взявся допомагати матері. Працював у колгоспі, згодом став їздити закордон на заробітки, далі трудився на будівництвах в Івано-Франківську. Із майбутньою дружиною Галиною чоловіка познайомив її дядько. «Я працювала тоді в ресторані, — згадує жінка воїна. — Василь з дядьком прийшли пообідати. Відтоді часто до мене заходив, перстень подарував…». Молоді люди стали зустрічатися.
   …Після одруження Василь з Галиною жили у селі Рошнів. Чоловік багато працював, дбав про домашнє господарство. У неділю співав у сільському церковному хорі. Отець Микола Данилюк, настоятель храму Архистратига Михаїла села Рошнів згадує, що Василь завжди був привітним, щирим, жертовним, завжди готовим прийти на допомогу. Одного разу влітку, коли була сильна спека, пан Прідка приніс в церкву вентилятор, щоби хористам було комфортно. Ще одним захопленням чоловіка був футбол. Василь не лише грав у полі, але й став фаховим та затребуваним арбітром. Дружина часто просила коханого у неділю більше відпочивати, та він не міг без спорту. Після відвідин храму й обіду, одягав форму, брав свисток, секундомір і вирушав на гру.
   Чудові стосунки склалися у Василя із сином дружини, Андрієм. Галина познайомила їх, на початку стосунків. Тоді хлопчику було лише 3,5 роки. Чоловік настільки полюбив Андрія, що, як батько, водив його в школу, допомагав вчити уроки. Син, за словами пані Галини, завжди ділився з Василем своїми мріями, думками і переживаннями, як зі старшим другом, наставником, порадником. «Василь був неймовірно добрим. Коли у мене була операція, то чоловік день і ніч був біля мене, піклувався, як про маленьку дитину, — говорить жінка. — Його любов і підтримка допомогли мені швидко стати на ноги. Та і коли хворіли мої батьки, він щоразу допомагав їм, був наче «сімейний лікар».
   …Після початку повномасштабного вторгнення першим мобілізували старшого брата Василя — Михайла. Він став служити у Національній гвардії. 26 жовтня 2022 року у військо пішов Василь, який став служити у першому прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. При кожній можливості телефонував додому та казав: «У мене все добре. Я — живий!». У лютому 2023 Василь Прідка ще встиг побувати вдома у відпустці. «Він наче відчував, що більше не повернеться живим, бо відвідав усіх своїх родичів», — з сумом згадує пані Галина. 25 березня 2023 року біля міста Бахмут на Донеччині боєць натрапив на розтяжку та отримав смертельне поранення. Його відправили у госпіталь в Дніпро. До чоловіка поїхала дружина. Там їй сказали, що Василь у комі, його перевозять у лікарню Феофанія до Києва. На жаль, з коми воїн не вийшов та 4 квітня 2023 року помер. Поховали захисника України в селі Рошнів. Посмертно нагороджений медалями «Захиснику Вітчизни» та «Лицар бойового чину». У селах Рошнів та Побережжя на фасадах школи і адмінбудівлі старостату є пам’ятні дошки на честь Героя.