"ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ": СЕРГІЙ ХАРЕНКО
- Перегляди: 525
«Ми українці — і ворога зупинимо»…
(спомин про 31-річного Сергія Харенка, уродженця села Рошнів, який захищав Україну під час АТО/ООС)Сергій побачив світ 7 червня 1981 року в селі Рошнів. 11 років був єдиним сином у родині робітників Надії та Мар’яна Харенків. У дитинстві дуже хотів братика або сестричку. Коли в сім’ї з’явився молодший брат Тарас, Сергій не тямився від щастя. «Він був йому за маму, тата та брата, — згадує пані Надія, матір Героя.— Возив малого усюди з собою на велосипеді, піклувався, ніколи не говорив, що не буде його глядіти».
Сергій ріс дитиною із доброю чуйною тонкою душею, неймовірно любив музику. На різних заходах: святах, весіллях, завжди сідав біля музикантів.
Разом з батьками та братом Сергій жив і навчався в Івано-Франківську, відвідував школу №24 та музичну школу №3, вчився грати на баяні. За словами пані Надії, це важкий інструмент, як для дитини, та синові подобалося, рідні раділи. До речі, школярем, під час літніх канікул, Сергій брав участь у духовних реколекціях. Там грав на баяні. У вихідні та влітку хлопець їздив до Рошнева, допомагав бабусі на фермі й на городі. Підлітком став вправним косарем. Дідусь його навчив. А ще з особливим трепетом Сергій слухав розповіді Єфрема Харенка (дідуся) про те, як бідували українці за часів радянської окупації. Сам пан Єфрем у 1947 році був на 10 років засланий у Сибір. Оповіді діда запали юнакові в душу та додали патріотизму.
Після закінчення 9-го класу хлопець вступив до Івано-франківського музичного училища імені Дениса Січинського. Там удосконалював свої уміння баяніста та водночас здобував фах диригента. Мав багато друзів. До талановитого, спокійного, врівноваженого та розсудливого не по роках хлопця горнулися багато студентів. Навчання Сергій Харенко продовжив у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника на спеціальності «Музична педагогіка і виховання». Після закінчення вишу був на строковій службі. Спочатку служив у навчальному центрі в місті Золочів на Львівщині, де здобув військовий фах радіотелеграфіста, а згодом потрапив у внутрішні війська до тоді ще вільного українського Севастополя.
Мати воїна згадує: «Син був задоволений, що служить біля моря, із захопленням розповідав про українські та іноземні судна, які бачив». Повернувшись з армії, Сергій не став працювати за фахом, пішов трудитися на завод «Електролюкс». У 2004 році брав активну участь в Помаранчевій революції. У Києві відстоював демократичні цінності та право українців бути вільними і незалежними. «Син хотів щасливо жити, створити родину, купити машину, помешкання. Для цього багато трудився, їздив на роботу до Польщі»,— говорить Надія Харенко.
25 березня 2015 року Сергія мобілізували для захисту України в час АТО/ООС. Син казав, що українці обов’язково зупинять ворога та додавав, що хто, як не він… Навчання проходив у «Десні» на Чернігівщині. Далі служив зв’язківцем в 21-му батальйоні 56-ої окремої мотопіхотної бригади військової частини В-2604. У липні та листопаді 2015-го воїн був удома у відпустках. В останній приїзд казав, що через два місяці демобілізується та буде влаштовувати особисте життя. Не судилося… 15 січня 2016 го року біля селища Мирне Волноваського району на Донеччині воїн загинув. Мати з болем згадує: «14 січня було свято Василія (за старим стилем). Син аж три рази телефонував, ми довго розмовляли, він розповідав, що привітав наших родичів Василів. Ще казав, що хоче приїхати на мій день народження. Тоді йому дали лише п’ять днів відпустки. Сергійко говорив, що це мало, бо разом з дорогою він майже не побуде вдома».
Пізніше воїн додав, що, напевно, поїде до брата Тараса, який на той момент був на строковій службі в Миколаївській області. Надія Харенко припускає, що, якби її син таки приїхав додому, то, ймовірно, би й не загинув…Воїна не стало через поранення несумісне з життям, яке він отримав унаслідок нападу ворожої диверсійної групи. Поховали Героя у селі Рошнів, де він так любив бувати. Посмертно нагороджений: відзнакою голови міста Івано-Франківська «За честь і звитягу», медаллю від Івано-Франківської ОДА та облради «За бойову звитягу», відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції». Також Героєві присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» У приміщенні старостинського округу в Рошневі, на фасадах Івано-Франківського ліцею №24 та музичного училища імені Дениса Січинського є меморіальні дошки на честь Сергія Харенка.