ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: НАЗАРІЙ ДІЛЕТА

Любив людей, Бога, Україну та життя

(розповідь про 23-річного бійця легендарної 10-ої гірсько-штурмової бригади Назарія Ділету).

 

Народився майбутній воїн 13 лютого 1996 в Івано-Франківську. Був третім, наймолодшим сином в родині художника-оформлювача та працівниці Укрпошти. На 10 років старша сестра Назарія Марія та на 7 років старший брат Михайло дуже любили найменшого. Батьки Героя згадують, що коли Марія була в 11 класі, Назарчик символічно чіпляв їй на шкільний фартушок незабудку. «Син малював з раннього дитинства, — згадує Михайло Ділета, батько Героя.

   — А ще любив складати конструктор, пазли. Згодом навчився грати на гітарі. Коли ще не було інструмента, то грав на дерев’яній гітарі, бо дуже хотів музикувати. Хлопець з перших років життя, як лише випадала найменша можливість, поспішав з міста у село Липівку, де жили його дідусь з бабусею. Там допомагав рідним по господарству, мав багато друзів.

 

 

 

 

Навчався Назарій Ділета в Івано-Франківську у школі №19 (нині ліцей) та у художній школі. Після закінчення 9 класу вступив в Івано-Франківське вище професійне художнє училище. Там талант хлопця розкрився повною мірою. Іванна Мошура, письменниця і колишня викладачка Назарія згадує, що її колишній студент був учасником художньої самодіяльності, добрим ведучим, читцем, гарно співав, танцював, малював. Був нагороджений численними грамотами. Він любив людей, Бога, Україну та життя. «Також брат любив слухати народні та сучасні українські пісні й музику. На той час це було незвично, бо багато його ровесників захоплювалися російською музикою. Та Назар і в школі, і в училищі пропагував рідне, і всі тягнулися за ним», — додає сестра Марія.

Після закінчення училища юнак вступив на заочне навчання в Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (нині Карпатський національний університет). Під час Революції Гідності з батьком ходив на Майдан в Івано-Франківську. З 2016 до 2018 року був на строковій армійській службі. Його відібрали у роту почесної варти Президентського полку. В армії багато і часто малював портрети товаришів та командирів. Після служби хотів іти в поліцію, та не склалося. Надалі молодий чоловік працював у приватній компанії в Косові, де жив його середульший брат, а згодом — на підприємтві з обробки каменю в Івано-Франківську.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З першого дня повномасштабного вторгнення Назарія Ділету мобілізували. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», був старшим навідником гранатометного відділення. На фронті отримав позивні Художник (від професії) та Зарька (скорочено від Назарій). Воював на Житомирсько-Київському напрямку, був у Дружківці, Краматорську, Білогорівці. 28 жовтня 2022 року отримав поранення в ногу, лікувався у Житомирі. Опісля відправився у батальйон в Чернівці, звідкіля його повернули на Донеччину. Під час нашої останньої зустрічі Назар казав, що не дуже хоче повертатися після поранення «на нуль», але мусить, бо добре розуміє, що обов’язок кличе», — зазначає Іванна Мошура.

 

 

 

 

…Поховали Героя у селі Липівка, куди він любив часто приїжджати. Посмертно нагороджений відзнаками міського голови Івано-Франківська «Почесний громадянин міста», «За честь і звитягу», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю Івано-франківської обласної ради «Лицар бойового чину». На фасаді ліцею у селі Липівка є меморіальна дошка на честь Героя.