Статті
ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: ІВАН КАСЮК
- Перегляди: 103
Нащадок лицарів УПА
(вшановуємо пам'ять 38-річного воїна Івана Касюка з Клубівців)
Він народився 8 червня 1984 року в родині продавчині та водія. Був єдиною дитиною в сім’ї. У дитинстві був дуже спокійним. У школі навчався добре, любив природничі науки та креслення. Мав багато друзів, ходив на рибалку та в ліс по гриби. Від матері Ганни перейняв любов до домашнього господарства, залюбки косив та рубав дрова. Також цікавився куховарством. Часто тішив неньку, яка багато працювала, власноруч приготовленими смаколиками. Пані Ганна каже, що досі пам’ятає смак сирників з шоколадом, які готував її син.А ще з перших років життя Іван знав багато про національно-визвольну боротьбу українців, адже його дід по матері був вояком УПА. 20 січня 1947 року його, та ще сімох героїв, знайшли у лісі енкаведисти. Босих вели сміливців аж до міста Тлумача. Згодом засудили. Покарання відбував у Воркуті. Після звільнення довго хворів та помер молодим. Боролися за Україну і прадід Івана Касюка і брат його діда. Іван пишався славними родичами, а пані Ганна з гордістю казала, аби син завжди пам’ятав про їхню боротьбу.
Після закінчення 11 класу юнак пішов навчатися на водія. «Я була проти бо у мене брат та чоловік — водії, то завжди, коли вони в дорозі, — переживала,— зізнається жінка. — А тут й Іванко захотів бути за кермом… І хоч як би я не хотіла, бачила щире прагнення сина їздити на машині. Довелося дозволити йти вчитися». Коли Іван Касюк почув, що мати згідна, то наче крила в нього виросли за плечами. Кермувати хлопець вчився півтори роки в селі Угорники біля Івано-Франківська в навчальному комбінаті. Опісля отримав права на водіння вантажного транспорту.
Щоправда роботи за фахом, на жаль, знайти не міг. Тому Іван разом з товаришем майстрував дерев’яні будиночки та працював в одній з великих івано-франківських будівельних фірм. У 2005 році пішов в армію, служив на Івано-Франківщині та в Чернівцях. Був водієм-електриком. Згодом став їздити за кордон. Роботи не боявся ніякої, бо ще раніше їздив допомагати мамі на заробітках у Польщу.
«Син вивчив мову, умів добре розмовляти, читати і писати польською»,- розповідає мама воїна. У сусідній державі чоловік став водієм- далекобійником. Працював згодом і в Німеччині. Саме там застало Івана Касюка повномасштабне вторгнення.
«Крізь міцний сон я чула надворі метушню: як літали літаки, як в небі гриміло, та ніколи не могла й подумати що буде велика війна»,-- продовжує ненька Героя.— А тоді мені син зателефонував з-за кордону та сказав, яке в нас горе». 3 березня 2022-го чоловік повернувся додому та пішов у військкомат. Матері не зізнався, не хотів турбувати. Коли повернувся, то пані Ганна не могла цілий день слова вимовити з переживання. 26 квітня Івана Касюка взяли на службу в 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила.
На навчаннях був на Львівщині, у місті Яворів. 19 травня поїхав на Донеччину, в місто Покровськ. Воїн став водієм-електриком польового вузла зв’язку. Із фронту щодня телефонував матері. На превеликий жаль, довго повоювати Іванові Касюку не судилося. 7 липня 2022-го внаслідок артилерійського та танкового обстрілів ворогом позицій спостережних постів та ротного опорного пункту поблизу села Івано-Дар’ївка Донецької області боєць отримав поранення несумісні з життям і загинув. Разом із ним загинуло ще шість українських воїнів. Напередодні трагедії 6 липня Іван ще телефонував матері. Жінка одразу зрозуміла, що синові кепсько, бо він завжди казав: «У мене все добре, завтра зателефоную». Та при останній розмові цього не сказав, а дуже швидко обірвав бесіду. Наступного дня, власне коли й загинув Іван, були іменини воїна (Різдво Івана Хрестителя, за старим календарем). Мати хотіла привітати з іменинами, але боялася набирати, бо не знала, яка ситуація у її сина. І недаремно… Материнське серце відчуло біду.
…Поховали сміливця 13 липня у селі Клубівці. Посмертно нагороджений медаллю «Лицар бойового чину» від Івано-Франківської ОДА, військовою відзнакою від 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Хрест Героя та орденом «За мужність» 3 ступеня. У Клубівцях є меморіальна дошка захиснику України.