Статті

ІСТОРІЇ НЕСКОРЕНИХ: МИКОЛА ВОЛОСЯНЧУК

| Друк |

Перегляди: 529

Вірний честі та присязі

(Згадка про 29-річного Миколу Волосянчука, солдата гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» із села Милування)

Микола Волосянчук народився 16 грудня 1993 року. «Ріс доброю та світлою дитиною, був єдиним сином у батьків. Добре навчався у Милуванській та Рошнівській школах, мав багато друзів. Усім старався допомогти, вислухати, зрозуміти», — згадує мати героя. Разом з односельцями та однокласниками ходив до сільського клубу. Коли десь бачив хоча б якусь найдрібнішу сварку, намагався усіх помирити.

Після закінчення школи вступив до Івано-Франківського технікуму ресторанного сервісу й туризму. Здобув фах офіціанта. Односельці досі згадують, що Микола був веселим, життєрадісним, товариським, до всього ставився з гумором. Усіх знайомих і друзів, старався підтримати словом, справами та навіть коштами, хоча сам не розкошував. А що вже матір любив! Завжди старався робити їй сюрпризи. Спочатку це були дитячі подаруночки, а згодом — кошти на новий одяг. Син хотів, аби його ненька чудово виглядала, бо вона для нього була найкращою, найріднішою, найближчою.

Працював Микола Волосянчук за фахом в одному з карпатських ресторанів, трохи жив в Одесі, а коли повернувся додому, став робітником металобази, згодом — завскладом. Коли розпочалася війна, чоловік одразу зголосився стати на захист України, адже у 2015-2016 роках служив в Національній гвардії в Харкові. Був старшим стрільцем. Після строкової служби став резервістом. Восени 2022-ого Микола Волосянчук через погіршення стану здоров’я потрапив до госпіталю, але далі пішов знову воювати.

Загинув воїн поблизу Білогорівки на Донеччині. З 31 січня 2023 року вважався зниклим безвісти. Про трагедію батькам сказали 2 лютого. Наступного дня батьки вояка поїхали здавати ДНК, аби, в разі знайдення захисника, його впізнати. Їхати на впізнання довелося на Дніпропетровщину. Мати Героя, Іванна Волосянчук каже, що тіло її сина вигоріло, та руки були цілі, вона впізнала його за татуюваннями. Поховали Героя в рідному селі Милування 12 лютого 2023-го року. На фасаді сільської гімназії є меморіальна дошка на честь Героя.

У пам'ять про сина Іванна та Михайло Волосянчуки дали кошти на реставрацію іконостасу сільського храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ. У цій церкві хрестили їхнього сина.